Євген Трізна, доктор психотерапевт вищої категорії, нарколог, займається практикою з 1987 року. Він послідовник унікального методу кодування гіпнозом від алкогольної залежності, який використовував Олександр Довженко, що працював ще у 70-і роки минулого сторіччя у Феодосії. Його метод – єдиний у світі. До доктора приїжджають тисячі пацієнтів не тільки з України, але з Америки, Ізраїлю, Португалії, з усього світу. У найближчому майбутньому нарколог відкриває ще один лікарський кабінет у Вроцлаві, щоб російсько- та українсько- мовним хворим з Європи було легко потрапити на лікування.

Євген Трізна, працюючи з різною категорією пацієнтів і порівнюючи тих, які приходили у радянські часи і тих, що приходять зараз, стверджує, що населення деградує.

«Починається деградація населення. – Ділиться думкою пан Трізна. – Може тому Європа і починає від нас відгороджуватися, дивлячись на нашу молодь. У нас немає культури пиття алкогольних напоїв, а з алкоголіком говорити на цю тему просто неможливо. Населення деградує. Я проходжу вранці біля Лесотіхнічеського інституту, а там від дівчаток такий мат стоїть. Вони з ранку вже з пляшкою пива в руках і сигаретою у зубах.

Пивний алкоголізм, такий же, як і інший будь-який алкоголізм. Біда лише у тому, що на пивний алкоголізм хворіє молодь. Майже зі шкільних літ «тягне» це пиво, тому виникає залежність. Це той же самий алкоголізм, але його лікувати важче. Молоді люди, що не визначилися у житті, пляшку вважають вершиной блаженства. Але, коли затягує, то зупинитися неможливо. Потім вони переходять до більш сильніших алкогольних напоїв, психотропних препаратів, наркотиків.

У жінок відбувається швидше звикання до алкоголю і залежність від нього за рахунок фізіологічних особливостей. Вони швидше спиваються. Всі жінки, що лікуються у мене, незалежно від того, наскільки років закодовані, приїжджають щороку на безкоштовне закріплення кодування. Для чоловіків це не обов'язково. Хоча рекомендую тим, хто кодується на 5-10 років хоч би раз на 3-4 роки заїхати на закріплення. Чому? Коли проходить велика кількість часу з'являється упевненість, що ти вже не алкоголік, але достатньо лиш один раз змочити вуса і все починається спочатку.»

Доктор Трізна пояснив, кого можна лікувати, а кого хіба що – виводити із запою. Алкоголізм – хвороба, що не вилікувується. Алкоголь – це наркотик. Він вже включений в обмін речовин і від сили волі людини дуже мало що залежить. Про лікування можна говорити тільки з тими, хто усвідомлює, що можна лікуватися, а не виходити із запою (це реанімація). Метод лікування доктора Тризни доходить до людини через його свідомість. Підшивання, спіралі розраховане на інший інтелект і на той контингент людей, які не хочуть лікуватися. Вони базуються на почутті страху людини. Немає ефективнішого лікування, чим лікування, яке відбувається через його свідомість. Після сеансу доктора Трізни людина виходить і розуміє, що жити можна абсолютно інакше, і без тяги до алкоголю. Сидячи у компанії, його не тягне до спиртного – ні на фізичному рівні, ні на психологічному.

«Я займаюся наркологією з 1980-го року. У 1979 році мене познайомили з Олександром Довженко у Феодосії, тоді я зацікавився цією методикою. Я називаю себе послідовником, оскільки Олександр Романович учнів почав випускати в 1984 році за настійними рекомендаціями Міністерств охорони здоров'я РРФСР і України. З того часу як Довженко почав випускати учнів, його метод був дискредитований» – розповідає Євгеній Трізна. Саме тому, він не вважає себе учнем, а тільки послідовником. «Існує лікувальний гіпноз, але це є шарлатанство, яке заборонене у всьому світі. У нас вже теж заборонили масові так звані сеанси Кашпіровського. Він лікував CAN країну, а хворих стало ще більше. Він не лікував, це було просто знущання над людьми. Тому що 30 відсотків населення – так звані сомнабули, люди, які дуже легко впадають у стан трансу і з якими можна виконувати всі ці фокуси, які показував Кашпіровський. Але лікувального чинника у цьому стані ви ніколи не отримаєте. Людина, виходячи з цього стану взагалі не пам'ятає, що з ним відбувалося. Це просто знущання над людиною. Я довго працював над методом, який використовую. Такого не буває, щоб мій метод не підійшов комусь. Лікувальний сеанс проводитися у безсонному стані. Людина взагалі не спить, просто дивиться мені в очі і слухає. Ефект від такого сеансу у 10 разів вище, ніж при лікуванні у стані коли людина спить. У будь-якій стадії гіпнозу людина не спить» – упевнено стверджує Євген Трізна.

Лікувальний сеанс

У коридорі львівської лікарняної амбулаторії, де за декілька хвилин почнеться гіпнотичний сеанс кодування від алкогольної залежності, зібралися різні люди за віком і соціальним статусом. Але у них у всіх загальна біда – алкоголізм, що руйнує їх свідомість, здоров'я, сім'ю, роботу... Родичі алкоголіків веселі і сумні, з надією і вірою, проводжають своїх синів, чоловіків і дружин на цей гіпнотичний сеанс, як у останню дорогу до нового життя, де не буде місця запоям, ночівлям по смітниках, сімейним сваркам та ще багатьом іншим поганим речам. 35-річний неодружений Федір, каже, що почав випивати знічев'я, за компанію. Радіоелектронік за освітою, Федір втратив гарну роботу. Він вже удруге на сеансі у лікаря. Вперше прийшов на гіпноз три роки тому. Все було добре, поки знову не почав пити. 28-річний Юрій, батько однорічної і трирічної доньок. Він завіряє, що залежності у нього немає, просто, коли вип'є першу чарку, то вже не може зупинитися. «Я можу довго не пити, але коли зустрічаю знайомих, і ті пропонують випити, то тут вже однією чаркою і одним днем не обходиться». Він прийшов сюди заради доньок, які іноді граючись копіюють п'яного батька. Набридло. 30-річний Руслан почав зловживати алкоголем через ... високі прибутки. «Було у мене багато грошей, добра зарплата, не було на що її витрачати. Ось і почалися системні гулянки з друзями, шинки, дівчата...» – розповідає достатньо пристойний з вигляду молодий чоловік. З червоними від сліз очима стоять у коридорі батьки 34-річного Олександра. Тільки вчора його забрали з Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні, куди батьки вимушені були запроторити власного сина, коли той у котрий раз напився до білої лихоманки. За плечима у Олександра залишилося щасливе життя. Він був одружений, у нього 12-річна дочка, з якою він не тільки не бачиться, але й не спілкується. Коли молоду сім'ю опанувала бідність, Олександр не побачив іншого виходу як „подсесть на стакан”. Сім'я розпалася. Дружина виїхала з донькою до Криму, бо звідти родом, а непутящого сина залишила на шиї батьків. Олександр продовжував пити, його вигнали з роботи. Лікувався, але знову повертався до п'янки. Свого часу мати записала сина на гіпнотичний сеанс за методом Олександра Довженко, але в останню мить він втік з клініки. На цей раз батьки до останнього тримали сина у психіатричній лікарні, щоб той випадково не зірвався і не напився. Зараз він чекає гіпнотичного сеансу. Стереотип алкоголіків-тугодумів заперечує 55-річна Людмила Петрівна, поважна жінка з вищою освітою (Ленінградський інститут залізничних доріг) і з престижною посадою у Львівському управлінні залізниці. На сеанс вона прийшла удруге, щоб закріпити лікування. Після одинадцяти років свободи від алкоголю, її знову потягнуло. Страх повернутися до життя п'янички змусив жінку прийти сюди знову. Жінка згадує, що звичку випити мала ще коли була молодою. Вийшла заміж, чоловік пив, пила і вона, за що гірко поплатилася ненавистю сина, що зневажав матір-алкоголічку. Зрозумівши весь жах, Людмила Петрівна вдалася до гіпнозу у доктора психотерапевта, нарколога Євгена Трізни.


Уривок зі статті взято на ХайВей – http://h.ua/story/70718/